Ексголовред "Эхо Москвы" Олексій Венедіктов оприлюднив лист від 14 жовтня 2022 року, в якому соратник Алєксєя Навального, голова правління Фонду боротьби з корупцією Лєонід Волков та низка інших хароших рускіх просять високого представника ЄС з питань закордонних справ і політики безпеки Жозепа Борреля не застосовувати санкції проти путінського олігарха Міхаїла Фрідмана та його партнерів. Мовляв, Фрідман ледь не опозиціонер до Путіна, страшенно любить Україну тощо.
Чесно, навіть не думала цю гидоту перепощувати чи поширювати. Проте, у цьому медіа-скандалі настільки зміщені акценти і так багато людей з професійного середовища втягнулися в обговорення цієї інформаційної гнилі, що варто професіоналам подумати над такими аспектами цього скандалу:
Для використання в роботі з особовим складом.
В контексті сумного ювілею злочину проти людяності - морду нацистами Горті 6700 мешканців Корюківки, і пам'ятаючи про іншу сумну дату, пов'язану із черговою річницею угорської агресії та окупації Карпатської України, пропоную:
Мене звуть Анна. Я дружина воїна ЗСУ. Після жахливих новин з Бучі мій 50-ти річний чоловік зібрав речі і зголосився добровольцем на схід. Тепер я точно знаю, яким буває страх – більше ніколи не побачити рідну людину через війну, і саме тому очолюю Офіс підтримки родин військовослужбовців на Львівщині.
Колись, після цього всього, ми поставимо пам'ятник українським дружинам - жінкам-мироносицям, за те що:
Кінець зими. Ранок. Сплю. Тут дзвонить мобільний і журналістка питає мене, чи ви (радикальні елементи,) будемо зривати концерт Sansay. Розказує. Виступав в Криму. Пів складу групу - росіяни. Любить нарот.
Рік тому, наші життя, свідомість та серця болючим пострілом пронизало слово «війна».
З перших днів вторгнення російських військ на територію нашої держави українці показали високий рівень соціальної мобілізації та розгорнули небачених раніше масштабів волонтерський рух для допомоги як військовим в обороні, так і населенню, яке постраждало внаслідок бойових дій.
У свіжій статті в “Зюддойче Цайтунг” несвіжий німецький філософ Юрген Габермас пише, що Захід повинен “висувати власні ініціативи для переговорів”, незалежно від позиції українського уряду. На його думку, дозволити, щоб Україна та її військово-політичне керівництво самі вирішували, коли саме можливі будуть переговори з агресором, це “лунатизм на краю прірви”.
