«Згідно з роз’ясненням Мінфіну допомога для підрозділів Об’єднаних сил ЗСУ з місцевих бюджетів є незаконною. Категорично не підтримую це рішення. Сподіваюся на підтримку законопроектів №9559-д та 9560-1, які мають легалізувати витрати муніципалітетів на оборону й дати можливість без кримінальної відповідальності допомагати військовим. В статті Асоціації міст України є чіткі висновки, для чого в громади мають і надалі надходити 64% ПДФО, включаючи податок з грошового забезпечення військовослужбовців. Тільки Стрийська громада уже виділила на потреби ЗСУ понад 34 млн грн» – голова Стрийської громади ОЛЕГ КАНІВЕЦЬ.
У мене є питання і до сприйняття взагалі нас, українців, у католицькому світі.
Цей набір скріншотів я збирав декілька місяців. Мені допомагали його збирати люди, які в мене в друзях. Ну, не зовсім допомагали, вони про це не знали, але щоразу як вони коментували пости в цих групах, мені це показував фейсбук.
Уже кілька днів в Україні не вщухають пристрасті навколо реконструкції монумента Матері-Батьківщини в Києві. За майже 30 мільйонів гривень, які зібрали різні меценати, 6 серпня на її щит почали монтувати тризуб замість герба СРСР.
Останнім часом в інтернетах все сильніше стає чути голос з півнячого куточка. Всякі «раціонально мислячі», «борці зі свавіллям воєнкоматів», «не хотящі воювати за олігархат на штучній війні», «не народженні для війни» повідкривали роти і здобувають популярність. Вони знаходять підтримку в соцмережах і стають голосом тих, хто мав би мовчати, голосом безучасних боягузів. Саме безучасних, бо бояться всі.
У житті є дуже багато різних незрозумілих (на перший погляд) знаків і особливо назв. Люди надають різним місцевостям чи вулицям, на перший погляд, абсолютно нейтральних назв, які часто не мають нічого спільного між собою.
Сьогодні важко щось знайти у соцмережах, окрім вітань із Трійцею та народженням Церкви, тому врешті маємо час і натхнення розповісти одну церковну історію, яку ми довго відкладали.
Простій корабля за місяць може складати 700 тис. євро, а йдеться про сотні кораблів з зерном, які щоденно стоять в Босфорі.
«Скажіть, коли б ви сиділи в кав’ярні у центрі міста, і при вас знущалися з української пісні, чи вистачило б у вас сміливості встати на її захист?
Кожен з нас переглядав кінострічки, де головний акцент завжди на головних Героях, але жоден фільм не побачив би глядач, коли б не робота цілої команди, ім'я, яких зазначають у титрах. Війна, що триває вже 9 років це як кінофільм, де ми знаємо своїх Героїв та команда тих, хто допомагає нашим Лицарям, їх ЗБРОЄНОСЦІ, що в більшості залишаються поза кадром.
