Мова піде про головного архітектора Львова, директора Департаменту архітектури та просторового розвитку ЛМР Антона Коломєйцева, та директора Національного музею у Львові ім. Андрея Шептицького Кожана Ігора Володимировича, про підробку документів для видачі деяким рестораторам липових дозволів на розміщення літніх майданчиків. За фактами описаної нижче протиправної діяльності порушене кримінальне провадження.
Мова, звичайно, про скасування Історико-архітектурного плану.
Восьмого жовтня цього року в ЗМІ з’явилась інформація про те, що Кабінет Міністрів України вирішив тимчасово зупинити процедуру бронювання від мобілізації і визначення критично важливих підприємств, щоб провести аудит раніше ухвалених рішень.
Нас цікавить те питання, яким задаються мільйони громадян в Україні, але який обходить стороною влада: "що ж далі?". Це питання щовечора звучить на наших кухнях. Його задають друзі і сусіди, зустрічаючись біля під'їзду. Його задають в селах і містах, таксисти і перукарі, вчителі та інженери, медики і хлібороби. Що далі? Яку Україну ми отримаємо на виході, після війни?
Площа біля памʼятника першодрукарю Федоровичу у дощовий день, як сьогодні, виглядає ось так. А в сонячні дні тут — так званий «блошиний ринок»: книги, нагороди/значки, платівки, листівки, колекції різних предметів і нумізматика, антикваріат…
В першому випадку «заїжджають» великі гроші, іноді настільки великі, що ними заповнений обʼєм самого бізнесу (часто як підміна діяльності), площа довкола бізнесу і пішохідні доріжки від клієнта до бізнесу! В другому - важка, воістину титанічна праця, переживання і хвилювання засновників, страх перед майбутнім, навіть найближчим.
Двадцять років тому моя команда налічувала п’ять людей. Плани були амбітними, а можливості – скромними. Сьогодні в нашій групі компаній близько 1700 працівників. Це люди, які щодня працюють над масштабними проектами і створюють нові можливості для України, навіть попри війну.
На фоні ситуації у вугільному напрямку, коли збуту для “Укрвугілля” немає, коли борг по заробітній платі шахтарям становить більше 600 млн грн (це тільки по “Львіввугуллі”), а ще заборгованості по Донецькому басейні, коли велика кількість державних вугільних збиткових підприємств тягнуть кошти із держбюджету на своє існування, коли вертикаль не може сформувати дорожню карту щодо вугільної проблеми, коли жінки шахтарів під стінами Міненерго випрошують кошти для існування своїм сім’ям – спалахує новий корупційний кейс у розмірі 500 тис. дол.!
Паршиве явище, яке наш самоврядний істеблішмент і не планує викорінювати. А навпаки, всебічно толерує, видає за прагматизм, за якусь “мудрість”. Тому що живиться з такого.
Зараз брати Марченко намагаються показати, що вони зайнялися легальним будівельним бізнесом. Зокрема Марк Марченко провів вже кілька публічних заходів називаючи себе генеральним директором фірми-забудовника Sensar Group (ТОВ «СЕНСАР ГРУПП»). Якраз тої до якої і входить ТОВ «Буд-технолоджі».
