Коли були в Єгипті, десь на третій день захотілося свого борщу.
На свинячих реберцях, зі сметанкою, з часничком.
Захотілося так, що ледве пика не тріснула. Коли повернулись додому, навіть не попивши чаю, заходилася готувати.
Який же він був смачний! Ще й сальця з часничком накрутила. Потім, коли поїхала до Європи - та сама історія. Все в них там дуже смачно. Але хочеться борщу. Добре, що жила в друзів. В Іспанії та Німеччині варила. І всі відводили душу. Бо українцю без борщу, як без повітря , геть не жити.
