Десь на початку нульових щовечора бігав в перехід між площею Міцкевича та проспектом Шевченка.
Десь до одинадцятої ночі там лабав атставнічьок - Висоцького.
Одного разу він зізнався: це його пісні спровокували конфлікт між двома русскоязичними гопніками в погонах та Ігорем Білозором, який закінчився вбивством композитора.
Тоді сто тисяч львів‘ян вийшло на похорони Білозора (а Руслана десь тоді якраз притягнула до Львова перше язичне - «Наше радіо»).
Ясне діло, не Висоцький винен в смерті Білозора. Так сталося, що, зокрема, його пісні стали приводом.
Так само, як не винен, що «Інтер» його юзає по чорному. Ніби якогось дєдаваєвавшего до 9 травня.
Висоцький - це інструмент русского міра. І його технологи добре ним користаються.
Що робити? А нічого. Хіба дорослішати та перестати бігати в той перехід з атставнічьком.
Все пройде само собою, природнім чином.
Наприклад, вчора померла якась Людмила Сенчіна. Кажу «якась» не через спробу принизити. Просто, для мене вона дійсно якась - невідома.
І навіть у ФБ були одинокі згадки про неї. Думаю, ну так цапи точно про неї знають - включив ОРТ.
А там трьохгодинний марафон. Кобзон, Кіркоров. Соболєзнованія ніби сама Пугачова відійшла в кращий світ.
Виявляється, це виконавиця пісні про «Золушку». З України.
Загуглив, так - підписала лист на підтримку путінської агресії.
Тільки от в Україні вона вже ніхто. Просто невідома. Колись так буде і з Висоцьким. Час робить своє.
