Чому журналісти ніколи не піднімають тему корупції в ЗМІ, адже проблема існує? Фейки і пряму брехню взагалі нічого не стримує.
Так, зрозуміло, корпоративна солідарність, адже виступити проти "своїх": з ким ти п'єш каву, тусуєшся на одних і тих же вечірках, з ким починав і т.д. і т.п. - важко.
Але тоді на підставі чого рядитися в моральні авторитети? Як проститутки можуть читати лекції по цнотливості?
Як можна брехати і одночасно ходити з репутацією порядної людини? У нас пані Влащенко, яка абсолютно безсоромно продавала обложки свого журналу "публічниє люді" різним покидькам для їхнього піару продовжує це робити і зараз, на телеканалі ЗІК.
Знайдені в "чорній бухгалтерії Януковича" розписки Української Правди не викликали навіть простого вибачення перед своїми читачами і суспільством. Декілька років цей сайт котився з репутацією "провідного видання України".
1+1 не соромиться відмазувати свого хазяїна, ТРК Україна співати дифірамби своєму, купа інших каналів промотує тупиць і негідників, людей сто раз зашкварених - нав'язуючи глядачам думку, що нічого страшного і це нормальні, хороші люди - рівняйтесь на них і прислухайтесь до їхньої думки.
Немає жодних табу, немає ніякої моралі: зрадникам представляється слово нарівні з порядними людьми, а часто взагалі зрадники в пріорітеті.
Яку норму візьме звичайна людина в воюючій країні з такої подачі?
Можна перераховувати безкінечно зашквари різних офіційних ЗМІ - ви самі знаєте. Кількість давно вже перейшла в якість.
Брехня роз'їла інформаційне поле України як міль старий кожух.
А, скажіть, от вчора було свято подвійне: і день Злуки і 100-річчя проголошення незалежності України.
Як саме на це відгукнулись українські ЗМІ? Може створили якісь фільми - хоча б документальні, може банер в куті екрану повісили?
Хоч щось, щоб люди зрозуміли, що це подія?
У нас четвертий рік війна йде, але війна у нас тільки в новинах, в повідомленнях речників АТО і ще може бути репортаж. У нас відомими людьми Герої цієї війни стають через Інтернет, за допомогою соціальних мереж.
І то - попитайте своїх сусідів, кого вони знають? Максимум, хто їм пригадається - це буде покидьок Семенченко, але і то завдяки тому що він політик, а не воїн.
Давайте констатуємо глибоку кризу в журналістиці.
Але. Хотілось би почути про глибоку кризу в журналістиці від журналістів.
Чи дочекаємось?
То може читачам-глядачам, яким набридло, що суспільно-політичні ЗМІ досягли вершин в жовтусі і стоять по одну сторону барикад зі своїми колегами з Мордору, якось простимулювати журналістський цех зайнятись своїми проблемами?
