Бути мамою непросто. А бути активною мамою ще важче

Переступаючи поріг школи, я сподівалась, що в нас буде тихе спокійне шкільне життя. Та не так сталось, як гадалось. У перший же тиждень довелося зіткнутися з безладом у шкільній їдальні.

Мова піде про Старосільську ЗОСШ…

 Кожна мама чи тато мають повне право знати, що їхня дитина буде їсти. Бо це їхня дитина, бо це їхні гроші… Сьогодні, завтра і до кінця тижня. Якось з горем наполовину батьки привчили вивішувати меню. Звісно, воно було далеким від ідеального по формату. Ні інгредієнтів у складних стравах не було,  ні сорту сосисок і т.д. Порадившись з батьками нашого класу, ми вирішили підняти цю тему в кабінеті директора. Щоб не «перескакувати через голову», щоб спокійно донести побажання батьків щодо покращення харчування. Бо на той момент меню було дуже обмеженим. До того ж жодних документів супровідних чи підтвердження відповідності якості продукції не було.   

 Нам пообіцяли взяти до уваги наші побажання. Навіть влаштували зустріч з надавачем послуг, де ми, окрім усної розмови, попросили ознайомитись з колективною заявою та поставити підпис як знак того, що наші побажання візьмуть до уваги. 

Також ми проаналізували меню в інших школах: в Комарно (Городоцький район), Львові, Давидові (Давидівська ОТГ). Меню виявилося більш різнобарвним, а ціна коливалась від 10 до 15 грн. Тобто наша ціна в 12 грн мала б передбачати кращу якість. Та нас переконували, що це не рентабельно.  Керівництво школи та надавач послуг як зговорились, та повторювали одне і теж: не вигідно, нас кинуть, ми забагато хочемо…

Тому ми погодились на підвищену ціну, але обґрунтовану. Попросили надати ціни на початок року на продукти та на сьогодні, щоб батьки могли зрозуміти, за що ж платять.

От після цього все пішло шкереберть.

Директор школи зібрала нашвидкоруч збори перед  уроками БЕЗ надавача послуг.  Загнали батьків в їдальню як стадо і безапеляційно  заявили, що, мовляв, тут такі батьки появились, яким щось не подобається в нашій їдальні.  Якщо ми хочемо, щоб були супровідні документи на продукти, то їх видають тільки в МЕТРО і ціна за обід сягатиме 18 грн!  Мене це зацікавило. Чому ж тільки в МЕТРО можна отримати документи? Я вирушила на гутровий ринок Шувар та переконалась, що і там дають документи на продукти, але ціни не такі високі.

Чому нам говорять неправду?

Зрештою, ціну таки підняли до 14 грн. Зі змін виявили сосиски вищого ґатунку, замість першого, плов,  рагу та печінку. Загалом, такі нововведення не надто мали б змінити ціну, але ми погодились.

Отже, повернемось до справ паперових. Як виявилось, договір з перспективним меню поширюється тільки на пільгові категорії. Звичайні ж дітки, які харчуються за кошти батьків, мають іншу систему відносин. На основі договору оренди шкільної їдальні здійснюється харчування решти дітей. Там не прописано ні вимог до якості, ні хто б контролював той процес.

Щобільше, договір протермінований.

Чому не продовжений?

На сьогодні дітей залишили без харчування. Ні причин, ні пояснень! Ні зобов’язань по договору надавач послуг не несе…