Я сьогодні дуже недобра. Тому скажу так: усі оці скиглення про "ой, я хотів би емігрувати, поїхати з цієї країни, але..." - дуже нагадують мені мукання про "ой, я б з ним розлучилася, він мені остогид, але..."
Бо "але" тут тільки одне: Людина, що таке каже - в глибинах душі і шлунку - знає про себе одне - ніякій іншій країні, ніякому іншому чоловікові вона просто не потрібна.
Тупо не потрібна і все!
Потрібні не ниють. Потрібні збирають манатки і емігрують туди, де їх чекає їх нова доля. Або розлучаються і йдуть до того, хто готовий їх взяти.
