Так от, дуже багато таких інтелігентних людей воліють мовчати або толерантно обходити питання політики, мови, національної свідомості, питання війни з Росією. Ні, вони усе це знають і визнають, що для України це надважливі питання. Але...
Але вбачають за правильне оминати гострі кути і не розбурхувати протиріччя серед населення. В одного письменника я читала, що «творчість - це творчість, а політика - це не для нього, це для політиків». Тобто для нього головним є читач і байдуже, що читач думає. Головне, щоб він був цей читач.
Ще один письменник видав свою найсвіжішу книгу російською мовою і пояснює, що такою була вимога видавництва, бо тоді більший тираж і краща купівельна тенденція, бо для нього головне - література, а література - це творчість, а не політика...
Багато популярних блогерів у своїх блогах зазначають, що вони втрать значну частину своєї аудиторї, якщо будуть відверто заявляти про свої політичні погляди. А вони цього не хочуть, бо пишуть на такі теми, які не мають стосунку до політики. Навіщо злити людей.
Я хочу сказати велике дякую усім тим чудовим людям, які окрім своєї професійної діяльності, не бояться, не встидаються, не ігнорять і відверто говорять про свої погляди на реальний стан проблем в Україні, не просто підтримують українське, а мають свою національну проукраїнську позицію. Бо що то, курва, за митець який немає стержня!
Особливо зараз! Коли пів країни «какая разніца» і їх ще лагідно ласкають по голівці.
Слово має бути гучним. Не тільки у професійній діяльності. Така публічна професійна діяльність не повинна мати подвійних стандартів.
Дякую вам велике, чудові люди, що не носите біле пальто. Саме це «біле пальто» породжує ілюзію, що все нормально. А воно, шляк би його трафив, зовсім ненормально...
Я нікого не засуджую, бо є багато причин чому люди роблять саме так. Але це таке ж саме, наче ти всрався і замість того, щоб переодягнутися в чисті майтки, одягаєш на голову вінок і говориш: «Добрий день! Які красиві квіти у віночку».
