Навчаючись в Ягелонському університеті, Кароль Войтила, свої перші студентські канікули у липні 1939 р. провів в Громадському Таборі Академічного Легіону у Віжомлі що біля Судової Вишні. Тоді студенти допомагали будувати дорогу та школу в Віжомлі.
Єпископ Маріан Бучек розповідає про ті події (з аудіозапису розповіді):
«З історії нам відомо, що в передвоєнній Польщі студентська, гімназійна молодь, під час літніх канікул, брала участь в різного роду громадських роботах: будували дороги, переправи, гірські мости. В одній з таких груп опинився і Кароль Войтила, тоді, молодий хлопець, вже студент. Вони будували дорогу біля Судової Вишні на Яворів. Навіть фото збереглися, де він стоїть в штанах з штиковою лопатою без сорочки і має на собі кармелітській скапулярій. Він навіть сам згадував: «Я тут десь був недалеко біля Львова, де саме це є?».
Про перебування Кароля Войтили у Віжомлі свого часу розповідали і очевидці, яких, на жаль, вже нема. Керівник шкільного Краєзнавчого музею Наталя Вархоляк записала їхні спогади.
«У передвоєнні тижні 1939 року до Віжомлі приїхала група студентів Ягеллонського університету для обов’язкового військового вишколу. Серед них був і 19-річний Кароль Войтила. Збереглися світлини того періоду! Майбутній Папа будував школу у нашому селі, а один із його друзів фотографував. Коли згодом Понтифіка показували по телевізору, цей фотограф пригадав про негативи, які збереглися у нього. Таким чином ми і дізналися, що у нашому селі працював і жив Кароль Войтила. У школі, яку будував майбутній Папа, віжомлянські діти вчилися до 1974 року, поки не збудували нову школу. А ще студенти мостили дорогу між Судовою Вишнею і Яворовом», — розповіла «Високому Замку» Наталя Вархоляк.
Очевидець цих подій віжомлянин Степан Тертула згадував, що коли був підлітком і їхав з батьком на возі до Львова, бачив, як на узбіччі дороги хлопці у військовій формі кайлами розбивали кам’яні брили. Серед них був Кароль Войтила.
Інший очевидець, Степан Шалавило, розповідав, що влітку 1939 року у селі була невелика група польських військових, які брали участь у будівництві нової польської школи, бо досі діти українців і поляків вчилися разом у старій школі. А ввечері на стіні ґміни ці військові прикріплювали екран з покривала і демонстрували кіно. Деколи грали у футбол з місцевими хлопцями.
Віжомлянка Ольга-Тетяна Пасічник розповідала, що вона працювала на кухні у палаці графині Марії Чосновської, яку в селі називали «грабіна». Дівчині доручили занести миску полуниць у село, де перебували студенти. Їй запам’ятався один з них — середнього зросту з русявим волоссям, на шиї мав образок.
