Сідаю на красивий трамвай нумер 8 на площі Соборній. За мною застрибує зграя студенток, веселих і м’язистих!
Спортсменки після пар, і це точно!
Водійка трамваю № 8 голосом секретаря львівського райкому ЦК оголошує: "Пасажири! На нашій колії стала біла Тойота Камрі! Або ви її штовхаєте, або ми стоїмо!"
Натовпу галасливим студенткам - дівчатам подаю команду, а давайте її завалимо на бік! Вони і я вискакуємо!
Водійка навздогін кричить: "Придурки, що ви робите!"
Водійка чи водій Тойоти зрозумів, що буде триндець і вчасно збрив з колії.
Вся ватага хвацько і весело заскочила в трамвай. Сонцесяйний трамвайний шляхопровід врятовано! Рушаємо!
Однак водійка знеровлнано- стресового кричить, що не має здачі з 10 грн., коли проїзд за 7. Лунають вигуки хай візьме собі на підзаробіток конлуктором Андрія Івановича, який буде видавати здачу!
Вона матюкається, проклинає АІСа, пасажирів і місцеві трамвайні лінії!
То є Львів! І я його люблю.
