Військовий, який потрапив до полону. Ще у 2014році. Так, 5 років. За ці 5 років ми звертались усюди, куди тільки можливо. Фото Олександра бачили і закордоном.
Він єдиний син у батьків і він пішов у Львівську 80. Тому, що він служив раніше. Там він "Десантник". Не сховався, а пішов.
Так сталось, що його там, коли був бій, його хлопці "ЗАЛИШИЛИ" і він потрапив до Полону.
Наша родина 5 років живе у ПЕКЛІ. Тому що гарним життям це назвати тяжко.
У нас немає ні Нового року. Тому, що нам не до нього. 5 років ми не святкуємо нічого.
5 років ми просто існуємо...
2017 році його не звільнили. А СБУ говорило - "ми працюємо".
31рік свій Саша зустрів у Полоні і так 5 років.
Він єдиний Десантник, який дав знати, що він у полоні. Єдиний, хто у 2015 тоді ще теж йшов на обмін, але обмін був зірваний. 2015, 2017 рр його мали звільнити, але не звільнили.
Пишу це і просто сльози заливають. Військовий не потрібний Україні. І до нього поставились так, що не можуть ніяк звільнити. Я не уявляю що він там думає і відчуває. Але він хоче на Волю. Він у першу чергу Людина.
У нас вирвали усе. Ми хочемо єдиного - щоб солдат, який був призваний Частиною був звільнений.
Вчора у обміні були військові. Так і цивільні.
А він військовий. Він повинен був бути звільнений!
