Є така величезна проблема - «синдром інтелігентної людини». Найбільше поширений на Галичині, моїй рідній і коханій.
Це коли «не конфліктуй», «будь розумнішим», «уступи»
І король всіх аргументів, він же Бич Божий, якого повинен боятись кожен інтелігент -
«ЯК ТИ МОЖЕШ таке казати/робити ?! ТИ Ж З ПОРЯДНОЇ ІНТЕЛІГЕНТНОЇ РОДИНИ?! Твоєму татові/мамі було соромно, що виховали такого/таку!»
Цей останній віками використовувася і вдовблювався в голови інтелігентів, причому з дитинства.
І все б нічого (окрім психологічних проблем з віком), але є дві величезні проблеми, які стали наслідками
1. Короля всіх аргументів опанували рагулі. Це Львівський термін. В Києві їх звуть жлобами чи кугутами. Люди, без анінайменших моральних устоїв за душею (шо це такоє, взагалі?!) одного дня зрозуміли, що можуть справитись з інтелігентами навіть не своїм жлобським хамством - а оцим криптонітом, який інтелігенти самі ж і придумали.
І це мало погані наслідки…. У вигляді звитяжної перемоги рагулів/кугутів/жлобів за останні 30 років.
На щастя молодше покоління інтелігентів не заразилось цією вразливістю - і тому рагулі з ними вже нічого зробити не можуть.
але тут ми отримуємо наступну проблему
2. Рагулі настільки зденомінували значення інтелігентного обурення, що якщо воно - обурення - виникає у наш час - на нього дуже часто просто не звертають уваги. Обурення інтелігентної (справді) людини стали сприйматись дивацтвом на кшалт «британських вчених».
Тому руйнування памяток архітектури чи екологічні проблеми (реальні, а не вигадані заради ґрантів) не викликають того резонансу серед інших інтелігентів, який повинно би.
Як з цим боротись?
- Визначати рагулів і не давати їм слова, гасити в зародку доступними їм і зрозумілими російськими ідіоматичними виразами, званими також матом. Опануйте мистецтво жлобського хамства - і ви зможете боротись з ворогом його ж зброєю. Тим більше, що інша його й не бере особливо
- Звертати увагу на всі проблеми підняті інтелігентами. Думати головою і підтримувати правильні протести.
