Усе. Пропоную перестати скиглити і почати шукати позитиви. А вони є.
Слуги народу не тільки потоптали ряст на Галичині, а й добряче виморили шоблу на Сході. Гівно, яке пройшло у трендових лавах, однаково спливе і буде нагнане там, або пиздж…не тут.
Нарешті, може до когось дійде, що красти не можна, навіть вдягнувши вишиванку і проповідуючи стовідсотково правильні ідеї.
Те, що народ, все ще ведучись на віртуальну мудрість Зеленського, вже не повівся на невіртуальну тупість Вакарчука – вже крок народу до думання.
Потреба ліквідації депутатської недоторканності і скорочення чисельності парламенту – стала очевидною для всіх.
А на біду, будемо сподіватися, що серед тих небагатьох, котрі виграли мажоритарки на Львівщині, хтось у цій грі характерів зможе стати справжнім харизматичним лідером Галичини, принаймні Львівщини (потенційно бачу серед них наразі трьох, але прізвища не буду називати).
Ну й найбільший позитив: Україна є і буде; небо над нами божевільно синє; історія триває, а ми ще не починали жити!
