В суботу проходила повз квітковий ряд на ринку під універмагом "Львів". Ну, важко мені повз пройти.:)І зачепилася оком за оберемок незвичайних троянд.
Ну, купила бим навіть на останні гроші. Питаю в продавчині, скільки коштують. А вона, така проста активна жінка десь мого віку, каже: гілочка 30 грн.
Вибираємо. Питає: для кого. Сміюсь: для себе коханої. Вона поклала весь оберемок. Перебрала ретельно кожну гілочку і вибрала три. Розкішні. За 30 грн.
- Правильно! Себе треба любити!
Я була в шоці. От, з тими пташками в душі і розкішними незвичними трояндами прийшла додому і живу з вдячністю і добрим здивуванням уже котрий день.
І троянди не в'януть. А стають все більш пишними і розкішними.
Учора подумала. А за кого проголосувала ця жінка? І чи стану я її ненавидіти за її вибір?
Щоранку, коли йду на роботу, Тролейбусною гуляє немолода пані. З дивного - маленького песика на поводку несе на руках, а поряд гордо прогулюються три розкішних киці.
От, такою компанією вони виходять щодня на ранковий моціон. Божественно.:)
За кого вона проголосувала в неділю?
Ви розумієте про що я? Українська політика стала ядом, який отруює і рве на частини народ. Непримиримо. Неприпустимо. Щось не так. Що?
Люди різні: бувають безумовно добрі і щедрі, доброзичливі і турботливі, такі, що з ними навіть дихаєш в одному напрямку. І раптом через чужих дядь, ми стаємо ворогами.
Дядь, які своєю захланністю зводять нанівець пожертви, кров романтиків, які загинули за те, щоб ми жили гідно. Ми нівечимо людську доброту і взаємопідтримку.
А у нас, насправді, є лише дві партії: народ України і політичні партії українських і російських олігархів.
Ми не повинні ненавидіти одне одного через те, що вони чубляться через шанс нас грабувати.
Гарного дня.
