Стільки пафосу в стрічці... А хочеться тиші. Такої, щоб було чутно, як потріскує полум`я свічки.
Це наша історія. Повторення якої нікому не хочеться. Нікому, хто думає. Бо, хто на це не здатний, той живе з іншою пам`яттю. Підкоректованою "червоною мітлою" в 1920-х і начисто виметеною в 1933-му. До білого.
До останньої крихти хліба, до останньої краплі олії в лампадці, до останнього зусилля на спротив.
Закон про три колоски...
А в селі Старосілля на Черкащині, був звичай ікони прикрашати в домівці гілками туї і колоссям. Отак: вплітали у віночок туї шість колосків. І два віночки таких чіпляли пообіч рушника.
Отже, в мами мого хресного, біля ікони Вишгородської Богородиці на божнику було дванадцять колосків. І ще дванадцять за іншими іконами. Їх вона тримала зв`язаними в пучок. Щоб на Водохреща хату водою свяченою кропити. Чи молодят,
коли до шлюбу йдуть.
В сумі - двадцять чотири.
За них тато і мама мого хресного були показово засуджені на двадцять п`ять років. А хресний і його шестеро братів опинився в дитбудинку.
Люди розказували йому потім, що тато помер, не доїхавши до Сибіру, а мама збожеволіла і зникла. А брати...Хресний не зміг їх знайти. Розчинились у великому тумані білої куряви, яка замітала Україну начисто. До білого...
Вони можуть повторити...Внуки тих, хто в 1932-33 рр. проводив зачистку в Україні. Голодом.
Та горіть ви синім полум`ям! Станьте людьми і повторюйте 50 псалом. Поки Бозя розум не поверне і з хуйлопітеків людьми не станете...
А ми запалимо свічку. І послухаємо як потріскує вогонь.
Гарний звук. Тихий і мелодійний. Реквієм. Пам`ять.
Колись він звучатиме над їхнім Карфагеном. Обов`язково. Ми ж пригадаємо, що колись ми це вже робили. Із гетьманом Сагайдачним. І знову зробимо.
І більше на їхню хресну ходу із вкраденими у Вишгороді іконами, не поведемось.
Бо Вишгородська Богородиця, коли палатиме їхній Карфаген, зійде з ікони. І в руках у неї будуть наші колоски з Голодомору.
І, певно ж, на завивання їхнього патріарха з нашими підбріхувачами, вона лише спитає:
- Що? Нажерлись, паскуди?
Так буде. Треба лише знати, пам`ятати і вірити. В Бога, в себе і в Україну.