Я мрію про те, що одного дня мільйони українців повернуться з-за кордону, і для кожного з них знайдеться робоче місце.
Я мрію про те, що їх сім'ї знову будуть разом, і ми будемо виїжджати в інші країни тільки в мандри і для того, щоб навчити і допомогти.
Я мрію про те, що кожного дня мільйони українців будуть прокидатись із впевненістю в завтрашньому дні. Із впевненістю, що завтра у них буде житло і робота, освіта і перше робоче місце у їх дітей, а якщо хтось занедужає, ним буде опікуватись найкраща в світі медицина, безкоштовна для кожного.
Я мрію про те, що ми матимемо високі зарплати, а не лише ціни. Зарплати, які будуть дозволяти жити, а не виживати, достатні для того, щоб народжувати дітей і показати їм світ.
Я мрію про те, що українцям більше ніколи не доведеться працювати на двох роботах, а робочий час скоротиться, щоб ми могли жити, а не лише працювати.
Я мрію про те, що Україна знову стане однією з найсильніших і найбагатших держав світу, і одна лише згадка про Українську Зброю буде сповнювати жаху серця ворогів.
Я мрію про те, що Святий Київ пишатиметься величчю серед народів, але не як господар серед рабів, а як король серед королів.
Хтось скаже, що я мрійник. Але я не один.
І Ви це побачите.
