Чи задумувалися ви коли-небудь про роль обличчя у спілкуванні між людьми? Так, вірно! Обличчя є виразом ідентичності людини. Воно показує ким є людина. По обличчю ми розпізнаємо людей, по обличчю ми можемо навіть без слів зрозуміти, що людина переживає. Існує ціла наука, яка вивчає мову обличчя.
- Митрополит Димитрій Рудюк
- Репліка
Ось про що не згадує Олекса Воропай, так це про стрибання в ополонку!... "Богоявління Господнє. Водохрища». З книги: Олекса Воропай. Звичаї нашого народу. Зима. Опівночі перед Водохрищами вода в ріках, як вірили селяни, хвилюється. Були колись такі відважні любителі таємного, що ходили вночі на річку спостерігати це явище, але... ріки в цей час, звичайно, покриті льодом, і що там під кригою робиться — невідомо. Та все ж набрана з річки опівночі перед Водохрищами вода — цілюща; вона зберігалась у «знаючих» селян за образами на випадок поранення або тяжкої хвороби.
- Ксенія Клим
- Репліка
Повертаюсь...повертаюсь у іншу реальність де, як у країні кривих дзеркал, люди чорне називають білим і навпаки. Де все перевернуто з ніг на голову, де голосують правильні й злочинні закони (але вкінці й ті правильні злочинно підтасовують), де обирають захищати Героїв дезертира, де ти стала непотребом із своїм орденом «За заслуги» за особливі досягнення у професійній діяльності, бо не вписуєшся у «цінності Суспільного»... Адже кому потрібні твої Герої, правда про них???, коли у нас в треші «квартирники».
- Влодко Хіцяк
- Репліка
Нині закрили програму "Концерт вітань" на львівському ТБ, яка виходила 40 років! В мене є свої спогади про неї. Було це 9 років тому, коли я саме почав працювати регіональним піарником мобільного оператора. Повний енергії, креативу та усвідомлення місії-візії-цінностей, домовився з львівським ТБ про співпрацю. Одним із проектів мав стати телемарафон, присвячений заробітчанам.
Довести майбутні президентські вибори до абсурду? Збожеволіло мальовані рейтинги Вакарчука і – в піку атракції – поява Зеленського яко потенційного кандидата в президенти…
- Галина Мороз
- Репліка
Колись в часи моєі глибокої юності, я була головою фeміністичного клубу “Субота”. Суть клубу була в тому, що по суботах ми з дівками збирались і обговорювали хлопців.
Самe з того часу моє ставлeння, до пeрeгибів в будь яку сторону гeндeру дeсь таким і залишилось.
Сьогодні на Львівщині бунтує народ, не вдоволений тим, що, грубо кажучи, йому обмежили можливість вештатися туди-сюди кордоном і не давати можливості іншим українцям за нормальних умов перетнути межу держави. Човникам наплювати на співгромадян, котрі їдуть на Захід у справах, на студентів, котрі там вчаться, на туристів, котрі хочуть побачити світ.
Різдво у Львові – це не тільки урочисті відправи у церквах, шопка біля Ратуші, Святвечір у родинному колі чи довга коляда по хатах друзів. Різдво – це ще й море туристів, більшість з яких – будьмо відвертими – містерії, приурочені народженню Божого Сина, розглядають через кавовий фус у кнайпі чи скло келиха з медовухою або наливкою.
Сьогодні, у Навечір’я Різдва Христового, мене покликали до реанімації новонароджених охрестити щойно народжену дитинку – хлопчика. Взявши з собою тільки найнеобхідніше я помчав чимдуж, оскільки дитина, як мене сповістили, перебуває в тяжкому стані.
Сьогодні на площі Ринок у Львові я просто не встиг зробити те, що мав. Хоча сам не знаю ЩО САМЕ... СЕРЕД БІЛОГО ДНЯ, прямо перед входом в міську Ратушу, я вів розмову по мобільному і раптом до мене почала доходити СУТЬ діалогу, котрий відбувався за кілька кроків.
