Україна вже має марсіанські пейзажі на місці, де колись росли смереки і тиси в Карпатах, на Полісся і Волинь після видобутку бурштину можна запрошувати Спілберга для зйомок пост-апокаліптичної антиутопії, а незабаром на місці Дністра має шанси з’явитися щось подібне на потойбічний Стікс.
У часи «розвинутого соціалізму» на водній артерії, яку давні греки називали Тірас, з’явилася Дністровська ГЕС. В результаті цього рудименту ГОЕЛРО було затоплено 65 населених пунктів (серед них легендарне село Бакота) та знищено ряд унікальних природних ландшафтів. Але тоді до комунізму лишалося якихось двадцять років і подібними дрібницями ніхто не переймався. Апетит приходить під час споживання їжі і тому вирішено було продовжити будувати об’єкти, завдяки яким з річки черпали б електрику відрами. Так в 1983 році почали зводити Дністровську гідроакумулюючу електростанцію, яку доводять до пуття ще й сьогодні. В результаті рівень води суттєво зменшився, але ноги в місцях, де колись ходили на байдарках, помити ще можна. Реалізація чергової цивілізаційної ініціативи може позбавити аборигенів та приїжджих шукачів колоритної екзотики навіть таких радощів.
Кілька тисяч гектарів привабливих водосховищ
Мова йде про ідею створення на Дністрі каскаду малих гідроелектростанцій. Просування цього проекту активізувалося вже після революції Гідності, а в липні 2016 року уряд прийняв Програму розвитку гідроенергетики, яка передбачає побудову і запуск в експлуатацію шести міні-ГЕС до 2026 року. Ще до появи Програми представники «Укргідроенерго» презентували свої наміри і запевнили, що пріоритетом при спорудженні станцій стане мінімізація шкоди навколишньому середовищу. Позитивні моменти, на думку розробників проекту, також у тому, що будуть залучатися інвестиції, створюватимуться нові робочі місця. Крім того, електрофікатори прогнозували зменшення збитків від паводків, покращення умов водопостачання, рибного господарства, рекреації та підвищення цінності прилеглих земель.
Екологічний стогін
У відповідь зворохобилися члени науково-технічної ради Національного природного парку «Дністровський каньйон», який після появи гідроелектростанцій, має шанс перетворитися на затишний розплідник ропух і плантації з розведення ендемічної ряски. Екологи звернулись до Міністерства екології з листом, в якому висловили здивування та обурення намірами влади, застерегли, що Дністровський каньйон як одне з семи природних чудес та туристична перлина України перестане існувати і прогнозували: «Дністер
Подібно відреагувала громадська екологічна організація «Екосфера», де констатували: «Вже сьогодні рівень води у Дністрі впав на 4 м, і це критично для існуючої Дністровської ГЕС, яка у 2015 році була на межі зупинки. Нахабне «Укргідроенерго» за рахунок каскаду нових ГЕС планує перетворити цю унікальну річку на систему водосховищ, як це у радянські часи зробили з Дніпром. Авжеж, водосховищами управляти значно простіше, то акумулюючи воду, то випускаючи. Знищення вільнотекучої річки Дністер та капітальні інвестиції плануються заради примарної вигоди»
Більш песимістичним був активіст-природозахисник Петро Тєстов, який проаналізував матеріали проекту будівництва у верхів'ях Дністра каскаду малих ГЕС і свої висновки оприлюднив у мережі Facebook. «Результати жахливіші, ніж я очікував! П’ять зі семи (насправді мову треба вести все-таки про шість міні-ГЕС, хоча загальної суті справ це не міняє – Ред..) запланованих станцій розташовані в межах Національного природного парку Дністровський каньйон! А інші дві «зрізають» і лишають без води меандр в районі Устя, Незвиська та Раковця, заганяючи Дністер на цій ділянці в трубу і залишаючи протягом 17 км сухе русло!», – написав Тєстов.
Хто тягнутиме гроші з води
Усі крики душ екологів розбиваються у «ціну питання». Вже озвучена вартість каскаду міні-ГЕС – 16 мільярдів гривень. З цієї суми 400 мільйонів євро залучаються у закордонних інвесторів, решту грошей візьмуть з державного бюджету. В Києві стверджують, що Європейський банк реконструкції та розвитку вже дав згоду інвестувати в проект ще 1,1 мільярди євро для розвитку інфраструктури. Такий куш дуже цікавий для освоєння навіть серйозним столичним діячам, а охкання природоохоронців та офіційна заборона будівництва Тернопільської та Івано-Франківською обласними радами, враховуючи названі суми, можна ігнорувати.
Реалізацією проекту дністровських міні-ГЕС має займатися стовідсотково державне Публічне акціонерне товариство «Укргідроенерго», яким шість років керує Ігор Сирота. Ігор Григорович - доволі цікава особистість. Уродженець Городоцького району та випускник Львівського медичного училища, він до 1995 року працював у медичній сфері. Проте раптово у Сироти прокинулася комерційна жилка. У 2001-му він отримує диплом менеджера у у Львівській комерційній академії і відтоді його ім’я час від часу виринає на багатьох цікавих посадах. Зокрема, з квітня 2005 до січня 2006 року він працював радником генерального директора, начальником головного управління матеріально-технічних ресурсів та координації закупівель Державної адміністрації залізничного транспорту «Укрзалізниця», а в 2006 році займав посаду заступника голови Державного Комітету України з державного матеріального резерву. У березні 2010 призначений першим заступником голови правління ВАТ «Укргідроенерго», з березня 2011 року - головою правління ВАТ «Укргідроенерго». З березня 2011 року – працює генеральним директором ПАТ «Укргідроенерго». За часів «злочинної влади» постать Сироти пов’язували з власником анексованих тепер росіянами газових вишок Юрієм Бойком. Сучасним куратором Сироти називають «праву руку» Петра Порошенка у Верховній Раді Ігоря Кононенка.
Проте є в біографії шефа «Укргідроенерго» свої «скелети в шафі». Півроку тому видання Укррудпром нагадало, що у 2014-му році Сироту могли притягнути до кримінальної відповідальності за розкрадання державних коштів в особливо великих розмірах. Ініційована Міненерго (тоді структурою керував Володимир Демчишин) позапланова перевірка показала, що керівництво «Укргідроенерго» переплатило консорціуму «НВО «Укргідроенергобуд», задіяному в будівництві Дністровської ГАЕС, близько 400 млн. грн. В 2015 році Окружний адміністративний суд Києва визнав позапланову перевірку недійсною, а в профільному експертному середовищі стали говорити, що Сироті вдалося домовитися з Демчишиним, а ще більшу роль у позитивному вирішенні проблеми став факт його кумівства з соратником Арсенія Яценюка Миколою Мартиненком. Новий міністр палива і енергетики Ігор Насалик буцімто намагався відновити розслідування, але результатів з тієї ініціативи не було. Зважаючи на сучасні «блокадно-антрацитні» проблеми в міністерства, Насалик відновить свої зазіхання на свободу Сироти не скоро.
Проте, варто зауважити, що авторитет колись дуже впливового Миколи Мартиненка зараз суттєво зменшився, тому безхмарного майбутнього його протеже гарантувати не можна.
Зокрема, окремі експерти говорять, що у дністровських прожектах Сироту не проти посунути ще один вельми авторитетний в цій галузі гравець, міністр енергетики в урядах Пустовойтенка, Тимошенко і Єханурова, Іван Плачков. Тим більше, що у Івана Васильовича є особисті мотиви до бойових дій проти компанії Сироти. У лютневому розслідуванні сайту «Наші гроші» констатувалася невелика «заруба» у ході тендерних процесів між «Укргідроенерго» і близькою до Плачкова «Київською енергетичною будівельною компанією» («КЕБК»). Закінчилася ця історія тим, що «КЕБК» доволі неделікатно усунули від участі у будівництві Канівської ГАЕС. Кажуть, що екс-міністр не проти компенсувати програш участю у освоєнні вищевказаних мільйонів у басейні Дністра і трішки поскубати «Укргідроенерго» у операції освоєння грошей на побудові міні-ГЕСів на території окремо взятого «чуда України».