- Мар’яна Савка
- Репліка
Сьогодні День видавця. Для мене бути видавцем - це безмежно любити свою роботу з усіма її челенджами, лайфхаками, труднощами, інсайтами, перемогами, з усіма складними книжками і ще складнішими людьми.
- Наталія Величко
- Репліка
Одразу зазначу, що загалом мої учні успішно склали цьогорічне тестування з української мови та літератури: пороговий бал (хай яким він буде) вони долають, достатньо буде й високого рівня. Одним словом, сиди й радій, але мені не сидиться... Хочу залучити тих фахівців, які є моїми друзями у ФБ, до обговорення деяких проблемних питань. Цьогоріч це питання з літератури.
- Богдан Масляк
- Репліка
Хвилинку уваги. Знаю, що після цього в мене з'явиться ще кілька "друзів", і дехто скаже, - ти, хворий вилупку.
Але..
Школа. Останній дзвоник. Моя принцеса сьогодні випускниця.
Виступи священників, очільників міста, району, гостей, вчителів.
Гарні слова, побажання, вірші, пісні, танці. Весела атмосфера, свято вдалося. Всі задоволені. Діти щасливі... Але щось мене непокоїть, чогось не вистачає. А вам?
- Володимир Вятрович
- Репліка
І проблема не лише в тому, що на офіційному рівні це страшне слово ховається за евфемізмом АТО. Досі більшість українців (за винятком відносно незначної кількості учасників бойових дій, їх родичів, волонтерів, частини біженців) тікають від цього усвідомлення. Вони хочуть жити так ніби не відбувається нічого особливого, що мало б вплинути на їх особисте життя.
- Харитін Старський
- Репліка
Дорогий ТОВ "Буський консервний завод". Пише тобі гвардії сержант Старський. Як у тебе справи? У нас теж нічого. Але є одна проблемка: щоразу коли мої солдати відкривають "Свинину тушковану", вони бояться що зомбі у банці оживе і розпочне апокаліпсис. Споглядання останків, які ти кладеш у консерви, сильно деморалізує.
Минає третій рік, відколи Україна перебуває у стані війни. Для багатьох ця тема стала вже наскільки буденною і болісно реальною, що воліють про це не згадувати. Причини такого стану речей є самозрозумілими. Людина не може жити повноцінно, перебуваючи у суцільному негативному інформаційному полі. Час війни вимагає пошуку позитивних ідей та проектів, які змушують людину вставати щодня і працювати над осягненням цілі свого життя.
- Анна Ковальська
- Репліка
Давайте я вам розкажу про цю фотографію. Бо істерія в мережі мене дивує. На фото - Сашко Франків, мого сина Ромки одногрупник. Фото зроблено татом Сашка під час турніру Львів Опен в Палаці мистецтв. І вивішено на його особистій сторінці в ФБ з саркастичним коментарем - "дорослішають діти, дорослішають і їх турніри".
- Юлія Сковронська
- Репліка
Як привернути увагу громади? Які мають бути факти, фото, відео, кому вірять в цьому світі, особливо в Україні?
Знаєте, є такі люди, симпатія і дружба з якими виникає одразу і ти думаєш що всі люди такі, такою стала няня наших діток. Ми вже третя сім’я, що інколи жартівливо свариться до кого вона прийде. Діти її обожнюють, і кожен день питають, коли прийде наша няня… Тому що вона дуже добра, відповідальна, дійсно грається з ними, а не сидить в телефоні, завжди позитивна і любить людей.
Аплодую рішенню виконкому про будівництво вул. Вернадського і прокладання трамвайної колії до шляхопроводу В.Великого. Це оживить дальні райони і підвищить їх, такби мовити, "капіталізацію" і привабливість. У мене є лише пару запитань до цього рішення.