У ніч на 25 листопада на 86-му році життя в Єрусалимі помер Михайло Хейфец – правозахисник, дисидент, історик і письменник. Про це пишеРадіо Свобода.
«Ми, українці, вміли багато вистраждати в концтаборах, але не зуміли про це написати. Дяка євреєві Хейфецу: досі ніхто ліпше про нас не написав», – сказав про Хейфеца політв’язень «брежневських часів»Василь Овсієнко.
Михайло Хейфец народився 18 січня 1934 року в тогочасному Ленінграді (тепер Санкт-Петербург). У 1955 році закінчив там літературний факультет Педагогічного інституту імені Герцена, певний час попрацював учителем, а потім вже повністю зосередився на письменництві.
- У 1973 написав передмову «Йосип Бродський і наше покоління» до 5-томного зібрання творів Бродського, підготованого для самвидаву. Ця передмова стала головним епізодом звинувачення у так званій «чисто-літературній справі КДБ».
- У квітні 1974 року був арештований за «наклеп на радянський лад», оскільки у передмові висловив різкий осуд вторгненню військ Варшавського договору в Чехословаччину.
- Хейфеца також звинуватили у зберіганні літературного і правозахисного самвидаву, статей і листів Петра Григоренка, Олексія Костеріна, статті Андрія Амальріка «Чи проіснує Радянський Союз до 1984 року».
- Обіцяли помилувати в обмін на публічне «каяття», але Хейфец відмовився.
- У вересні 1974 року Хейфеца засудили за «антирадянську агітацію і пропаганду» на чотири роки позбавлення волі в колонії суворого режиму і два роки заслання.
- У зоні зблизився із українськими і вірменськими політв’язнями, зокрема із Зоряном Попядюком, Василем Стусом, В’ячеславом Чорноволом, Миколою Руденком.
- Брав участь у спільних протестних голодуваннях, зокрема з вимогами визнання табірною адміністрацією «статусу політв’язня» і визволення Стуса із карцера;
- За голодування був кинутий до карцера, де провів 40 діб
- Склав текст «Повідомлення про боротьбу політв’язнів Мордовських таборів за статус політв’язня», який передали на волю
- Написав і передав на волю кілька книг, зокрема, автобіографічний твір «Місце і час» про життя у таборі й боротьбу і «Російське поле» – збірку з трьох інтерв’ю із політв’язнями, видане на Заході.
- У квітні 1978 року після завершення табірного терміну, був етапований на заслання у Казахстан. Там продовжував правозахисну діяльність, підтримуючи інших політв’язнів, зокрема, направив кілька протестів проти суду в Україні над Василем Овсієнком.
- Описав етап та заслання у книзі «Подорож із Дубравлагу в Єрмак».
- У січні 1980 року звільнений із заслання та емігрував в Ізраїль
- У своїх книгах, написаних у таборі, а також у збірнику нарисів «Українські силюети» та у журнальних публікаціях описав своїх співтабірників – Василя Стуса, В’ячеслава Чорновала, Миколу Руденка, Зоряна Попадюка, Василя Овсієнка.
