Міжнародна антикорупційна організація Transparency International оприлюднила результати дослідження “Індекс сприйняття корупції-2018”. Україна дещо покращила свої показники. Її результат – 32 бали та 120 місце серед 180 країн. Таким чином Україна здобула ще 2 бали та піднялася на 10 місць (результат за 2017 рік – 30 балів, 130 місце).
Україна з-поміж своїх сусідів змогла обійти лише Російську Федерацію (28 балів, 138 місце). Натомість решта мають вищі оцінки: Польща —60, Словаччина – 50, Румунія — 47, Угорщина — 46, Білорусь — 44, Молдова — 33 балів.
За оцінкою виконавчого директора Трансперенсі Інтернешнл Україна Андрія Боровика, “такий результат не відповідає задекларованим нашою країною прагненням до швидкої євроінтеграції, реформ та очищення від корупції всіх сфер життя. Якщо ситуація з корупцією в Україні продовжить змінюватися такими темпами, то наздоганяти ту ж таки Польщу доведеться не одне десятиліття. Влада повинна, а громадянське суспільство давно готове подвоїти зусилля на цьому шляху.”
Ріст показників України відбувся, зокрема, завдяки оцінці ситуації з боку бізнесу. Про це свідчить аналіз досліджень, на основі яких розраховували Індекс. Позитивний вплив справило запровадження процедури автоматичного відшкодування податку на додану вартість, розширення сфер роботи систем ProZorro і ProZorro.Продажі та діяльність інституту бізнес-омбудсмена.
Трансперенсі Інтернешнл Україна відзначає часткове виконання рекомендації організації на 2018 рік щодо створення Антикорупційного суду. Україна ухвалила відповідне законодавство, однак повноцінний запуск Вищого антикорупційного суду перенесено на 2019 рік.
Однак більшість рекомендацій були проігноровані владою.
Українська держава не дослухалася до рекомендації підвищити роль громадськості у процесі перевірки кандидатів на посади суддів. Громадська рада доброчесності неодноразово опинялася в ситуації, коли Вища кваліфікаційна комісія суддів ігнорувала її висновки щодо претендентів.
Не було посилено Національного антикорупційного бюро України. Детективи НАБУ так і не отримали права на власну “прослушку”. Натомість зміни до законодавства ускладнили проведення експертиз в кримінальних провадженнях (сумнозвісні “правки Лозового”).
Замість припинення неконструктивного публічного протистояння між правоохоронними органами Україна стала свідком його загострення.
Тиск на активістів та журналістів так і не припинився. Страшним прикладом цієї тенденції стало вбивство Катерини Гандзюк.
Не створено умов для перезапуску Національного агентства з питань запобігання корупції. Дискредитований орган і далі не здатний ефективно виконувати свою роль в антикорупційній інфраструктурі.
Анонсована автоматична перевірка електронних декларацій фактично не має практичного сенсу, оскільки НАЗК не отримало доступу до деяких державних реєстрів. НАЗК так і не стало технічним адміністратором реєстру е-декларацій. А тендер на аудит його діяльності було проведено з порушенням закону.
Служба безпеки України та Національна поліція не позбулися функції боротьби з економічними злочинами. Тиск з боку цих силовиків на бізнес залишається вагомим. Служби фінансових розслідувань досі не створено.
Таким чином, очевидно, що прогрес останніх років був забезпечений головним чином реформами, які були започатковані ще в 2014 році. Проте одним з головних стримуючих факторів антикорупційного поступу досі залишається брак політичної волі.
