В політиці, яка є концентрованою економікою, діють ті самі закони. Треба створити якусь якісну «фішку», вкласти розум і гроші в її популяризацію, наварити на створеному собі на забезпечену старість, дітям на нерухомість і внукам на навчання, а потім реалізувати той продукт, послугу чи бренд та зайнятися новою цікавою і прибутковою справою.
Глава концерну «Галнафтогаз» Віталій Антонов стало входить до числа найбагатших людей України, і протягом багатьох років очолює рейтинг найзаможніших львів’ян. Зокрема, у 2013 році журнал Forbes оцінив його статки в $264 мільйонів. Щоправда уже у 2015-му те ж видання визначило суму його капіталу значно скромніше - у $85 млн, до того ж віддавши місце першого багатія Львівщини фруктовому магнату Тарасу Барщовському.
Ось уже рік як на Львівщині працює унікальний історико-культурний заповідник «Давній Пліснеськ». За цей час команда фахівців на чолі із Володимиром Шелепом провели дві археологічні експедиції, відкрили 175 квадратних метрів площі із понад тридцятьма давніми об’єктами та сімома сотнями археологічних знахідок.
Ми постійно чуємо, що «країні потрібні іноземні інвестиції», «необхідно створити всі умови для іноземного інвестора», «державу врятує тільки іноземний інвестор». Та чи мають ці гасла реальне економічне підгрунття? Якщо дивитися глибше,то все це маніпуляції та зміщення акцентів, аби відволікти увагу від нагальних реформ.
Цей текст, яким ми розпочинаємо рубрику «Персоналії», є своєрідним рімейком статті, опублікованої автором 2011 року в інтернет-виданні «Хроніки». За п’ять років, що минули з того часу, Україна змінилася кардинально. Проте ці зміни, здається, мало торкнулися наших героїв. Можна хіба констатувати, що за чей час вони стали не лише старшими, а ще багатшими і впливовішими.