Пригадується старий анекдот із серії про Петьку і Чапаєва: - Ось переможемо, Петько, білих і збудуємо тут консерваторію, там консерваторію і ще там консерваторію…- Василю Івановичу, а навіщо нам стільки консерваторій?.. - Бачиш, Петько, яка зараз голодуха, а так набудуємо консерваторій, хоч консервів наїмося.
- Галина Просолович
- Корупція
Нещодавно пронеслась Фейсбуком новина про відкриття Григорієм Козловським ресторанного комплексу з акулами в акваріумі на пл. Ринок, 36.
Пам’ятаєте, це той будинок, що стояв на балансі заповідника, який невідомо як став приватною власністю, і був майже вщент зруйнований за покровительством одіозного депутата ЛМР Козловського?
Останнім часом львів’яни дедалі частіше нарікають не лише на роботу громадського транспорту, але й на діяльність таксистів. Соцмережі переповнені гнівними виступами, коли фірми-оператори в останній момент відмовляли у викликаному заздалегідь таксі, чи просто відмовлялися від маршруту, не пояснюючи причин.
Ігор Кривецький не любить, коли його називають Пупсом. Він робить здивовані очі, коли йому натякають на кримінальне минуле, і каже, що за своє життя не отримував навіть штрафу за порушення правил дорожнього руху. Кривецький наголошує, що він є солідним бізнесменом і політиком, недавнім депутатом українського парламенту, одним зі стовпів партії «Свобода».
Двозначність у ставленні до переселенців, – зовсім не винахід сучасних українців. Проблема існувала у всі часи і мало який народ з нею не зіштовхувався. Але рано чи пізно стиралися протиріччя між місцевими і приїжджими, життя розставляло все на свої полиці, і, як належиться, сусіди сприймали один одного не за місцем народження, а за людськими якостями.
Уже завтра стартує шоста сесія Верховної Ради восьмого скликання. Чи буде робота парламенту ефективною та конструктивною, залежить від народних обранців та їх бажання працювати.
Кілька днів тому в соціальних мережах промайнуло майже непоміченим чергове викриття нечистоплотності у волонтерсько-військовому середовищі.
Термін «мова ворожнечі» з’явився у лексиконі українських журналістів зовсім недавно, з початком українсько-російської війни на Сході. Хоча поняття hates peech у західній журналістиці існує вже давно.
Центр Львова, привабливий та затишний для туристів, далеко не такий комфортний для його мешканців. Кам’яниці тут приватизовуються, реконструкції приміщень часто-густо проводяться із самовільним переплануванням, забігайлівки та ресторанчики докучають мешканцям, літні майданчики крадуть кожен метр львівської бруківки… Усе це викликає невдоволення львів’ян, які сповна відчувають, що таке жити у серці туристичного міста.
