Стоїть собі у затишному районі Львова по вулиці Левицького симпатичний будиночок російського консульства. Чим займаються люди, котрі у ньому замешкали, - достеменно невідомо. Більше того, невідомо, хто там взагалі сидить, і, чесно кажучи, навіщо. Було б дивно, якби під час російсько-української війни у серці Львова російські дипломати розвивали бурну діяльність. А, може, мара убієнного у Львові 21 жовтня 1933 сталінського консула Алєксєя Майлова, як привид батька Гамлета, вчасно з’явилася перед їхні очі, застерігши від можливих глупот і зайвої демонстративності.
Відомо, що у нашій країні чудес іноді не можна вірити навіть власним очам. Бо отак ніби бачиш один будинок, а заглянеш у держреєстр, і виявляється, що їх там два. Скандал! Ще за якийсь час глип – а один із цих будинків з реєстру немов корова язиком злизала. Дивина…
- Андрій Табачин
- Економіка
Ця історія про те, як ми вирішили в тендері участь брати, і що з цього вийшло.
Дія перша: коротка передумова
Я вже півтора роки створюю новий стартап: EdPro. Нашим першим продуктом мав бути конструктор для проведення лабораторних робіт з фізики, але це окрема історія.
Близько року назад промайнула звістка, що хворий на ДЦП 20-річний хлопець із звичайного українського села з колоритною назвою Березівка готується перетнути Європу на триколісному велосипеді. Тоді це здавалось неможливим і, правду кажучи, мало хто вірив, що мрія Івана Маслюка здійсниться.
- Роман Тузяк
- Суспільство
Спробував дати короткий аналіз того, що на нинішній день відбувається на наших західних кордонах. Ситуація, мягко кажучи, вражає і шокує. Судіть самі:
- Форпост
- Культура
Як би нинішня влада Львова не намагалася загнати його в рамки туристично-розважального гето, місто завжди було передусім визначним науковим центром. Не один винахід, зроблений у стінах львівських університетів та інститутів, чи новації випускників львівських навчальних закладів служили, служать і ще довго служитимуть людству.
Неймовірні «черепашачі» за темпами просування черги рейсових і туристичних автобусів на українсько-польському кордоні – проблема, яка суттєво псує нам радість і від безвізу, і від всіх інших райдужних європерспектив. Багато хто вже відчув це на власній шкірі. Ще більше наших краян просто чули чи читали про неї.
Під час похорону загиблого в зоні АТО жовківчанина, сержанта Володимира Турчина стався неприємний випадок, який сколихнув мешканців та громаду Жовкви.
Я цей текст виношувала довго. Обдумувала з різних сторін і точок зору, розпитувала різних людей: від друзів, ідеологія яких співзвучна з моєю навіть у тій частині, що не озвучується, — і до військових, причетних, і тих, хто приймає рішення.
Він народився у селі Куропатники на Тернопіллі. Здобув вищу освіту, заробив перші гроші і відчув запах влади в Івано-Франківську. Став одною з ключових фігур Львова, після чого очолив Львівську облдержадміністрацію. Кожна з галицьких областей має повне право вважати його своїм. Попри те останнім часом не вщухають чутки, що незабаром своїм його захоче повважати і столиця. Мовляв, крісло в уряді за ним плаче.
