Рано чи пізно завершується епоха кожного, хто перебуває на вершині влади. Рано чи пізно у Львові завершиться і епоха Андрія Садового. Звісно, ніхто йому не заборонить спробувати посісти головне крісло у львівській Ратуші у четвертий раз, тим більше, що рейтинги наразі дозволяють вести боротьбу в ранзі фаворита, але все більше обізнаних людей схиляються до малоймовірності такого рішення.
Втома Садового і втома від Садового
На користь версії, що Андрій Іванович на посаді міського голови добуває свою останню каденцію, говорять кілька фактів. Перший і, як виглядає, найважливіший, - він сам уже втомився від керуванням містом, яке дається йому все важче. Водночас загальнодержавні політичні амбіції у Садового зникнути не мали б. Але сьогодні склалася ситуація, коли кожен день перебування на господарській посаді б’є по політичному іміджу львівського мера. Особливо враховуючи вже фактично ніким не приховуване протистояння з Банковою, яка не проти накапостити прикрому опоненту, де тільки не можна. Заради справедливості, треба відзначити, що приводи Андрій Іванович дає для цього із подиву гідною регулярністю.
Як наслідок цих процесів, минулоріч, – вже після початку сміттєвого скандалу, але ще до скандалу транспортного, – соціологи вперше зафіксували вельми неприємні для Садового дані. Невдоволених діями свого мера львів’ян виявилося більше, ніж задоволених. 56 відсотків проти 40, за даними соціологічної групи «Рейтинг». Схожі цифри демонструють і опитування, проведені трьома партійними штабами, з якими нам вдалося ознайомитися. Впав і особистий рейтинг Садового. За внутріпартійними даними, у різних опитуваннях він коливається від 32 до 35 відсотків. Щоправда, соціологічна агенція «Фама» у листопаді минулого року «намалювала» голові аж 45,2%. Втім, знаючи давні милі стосунки соціологів «Фами» з Андрієм Івановичем, цей показник у багатьох львівських політиків викликав лише усмішку.
Тож у такій ситуації Садовому логічно вже нарешті застановитися на загальнодержавній політиці, поки львівське сміття, яке присипало його господарський імідж, остаточно не поховало і його політичні амбіції.
Пташенята гнізда Андрієвого
Не залежно від того, що в останній момент надумає Садовий, залишати місто «напризволяще» (в його, звісно, розумінні) він не захоче і не буде. Втрачати таку вотчину було би глупо і надто щедро. Ні одне, ні інше Садовому не притаманне.
Подейкують обізнані люди, що мер розглядає в якості наступника кілька кандидатур зі свого оточення, як у місті, так і в столиці.
Ну, наче, все лягає. Тим більше, що Кіраль активно почав «вирішувати» проблему львівського сміття, навіть видавши на гора цілу Концепцію поводження з твердими побутовими відходами. Кіраля взагалі вважають генієм різноманітних концепцій, договорів про наміри та інших пактів. І такий концепцієтворчий шум одна з фірмових рис Садового і його команди.
Почув автор і про жіночий слід у розмислах Андрія Івановича. Але версію щодо відомої журналістки і першого заступника голови облради Параски Дворянин наразі віднесемо до категорії екзотичних. Хоча чого в цьому світі не буває…
Щодо шансів «пташенят Андрієвих», то тут просто наведу слова одного з їхніх потенційних конкурентів: «Рейтинг «Самопомочі» нині вже не той, що був рік тому, але все одно високий – в районі 20 відсотків вони мають. Тобто якщо представникам менш рейтингових сил треба боротися з стартові позиції, то будь який висуванець від них на старті уже матиме відсотків 12-15». З цього робимо висновок, що, принаймні, другий тур для представника «Самопомочі» - завдання цілком реальне. А далі справа вже залежатиме від конкурентів: хто вийде у другий тур і чи вдасться йому консолідувати колишніх опонентів для протистояння «Самопомочі». Кажуть, у Садового найвигіднішим опонентом бачать свободівця Руслана Кошулинського. Суто з технологічних міркувань, бо вважають його результат у другому турі минулих виборів (36,8%) ледь не вершиною. З такою логікою можна сперечатися, але я б не став: у «Свободи» є свій чималий базовий і дисциплінований електорат, але й показники недовіри відверто зашкалюють, що суттєво обмежує її висуванців.
Усі знайомі обличчя
З більшими чи меншими шансами кожен із перелічених здатен потягатися за другий тур і сподіватися в ньому на успіх. В кожного є свої переваги, але жоден не без слабких місць.
Про Кошулинського було сказано вище. «Свобода» його плюс і водночас мінус. Але, очевидно, що Руслана Володимировича цього разу активно висуне і підтримуватиме не лише партія, а й, так би мовити, громадськість в особі активно розкручуваної ГО «Розвиток громади». Не варто сумніватися, що у «посестринської» громадської організації «Свободи» вистачить людського і фінансового ресурсу, аби створити навколо Кошулинського ореол єдиного та улюбленого висуванця львівської громади.
У випадку з Гірняком знову ж виникає питання рейтингу його політичної сили. «Громадянська позиція» належить до структур, електорально залежних на місцях від дій, слів і рейтингів свого партійного лідера у столиці. (Зрештою, це проблема практично кожної партії). У самій «ГП» своїми нинішніми позиціями у Львові задоволені, але, очевидно, що для перемоги виключно рейтингу рідної політсили буде замало. Тривале «варіння» у політичному казані міста дозволяє Гірняку розраховувати на підтримку інших партій, з якими у нього станом на сьогодні складаються непогані стосунки, і котрі не мають свого адекватного кандидата. Однак тут постає все те ж, майже риторичне, питання: а наскільки та чи інша політсила готова частково жертвувати своїми списковими амбіціями заради підтримки «чужого» кандидата. Зрештою, не треба відкидати фактору Києва – партійні вожді здатні поламати будь які домовленості на місцях.
Закляті друзі від Президента
Але буде їм ще важче. Не зважаючи, що рейтинг БПП вже не той, що був раніше, він ще здатен підтягнути того чи іншого претендента. Та й благословення першої особи, звісно, зайвим не буває. Отож, згоди з Печерських пагорбів чекатимуть не лише Васюник з Юринець, але й інші політики, котрі подумують про мерське крісло у Львові.
Зрештою, не факт, що Садовий піде на вибори, тож Синютці не доведеться порушувати своїх слів. Як би там не було, але Олег Михайлович навіть при актуальних невисоких рейтингах наразі видається джокером, здатним перебити карти багатьом, хто бачить себе щонайменше у другому турі.
Хто візьме Сихів…
Частково побутує думка, що вибори у Львові виграє той, хто візьме Сихів. Очевидно, такої позиції дотримується і Андрій Садовий, зробивши найбільший львівський мікрорайон своєрідним об’єктом бюджетної благодійності.
Проте свої плани на Сихів як головного електорального донора, мають і ще два потенційні «парламентські» кандидати, котрі почергово вигравали там на двох останніх виборах до Верховної Ради.
Базовим залишається Сихів і для Дмитра Добродомова, діючого тамтешнього нардепа-мажоритарника. Хоча після гучних звинувачень Дмитра Євгеновича у співпраці з промосковськими піарниками «Інтера» його рейтинг на патріархальному Сихові навряд чи зріс. Але Добродомов наразі мовчить, особливої активності в питаннях львівської господарки не виявляє. Його шанси на вихід у другий тур не такі вже й значні, однак буде навіть трохи шкода, якщо він не відважиться балотуватися – навіть локальне протистояння Хміль-Дорбодомов, знаючи їх взаємну «симпатію», додало б виборам у Львові додаткового драйву.
***
Якщо не станеться чогось екстраординарного і нерви Садового не здадуть, до виборів ще є кілька років. Час достатній для появи і розкрутки ще когось із претендентів на львівський трон. Тільки от кого? Нових прізвищ, здатних вклинитися в боротьбу на серйозному рівні, наразі не чутно