Сьогодні, 6 червня, в Україні відзначають професійне свято працівників засобів масової інформації в Україні. День журналіста – день тих, хто присвятив своє життя написанню матеріалів, репортажів, створенню телевізійного продукту, продукування радіо-ефірів.
«Форпост» приєднується до привітань з професійним святом колег, тих, хто вправно володіє пером та словом. Отож, бажаємо всім журналістам і причетним до цієї справи професійного зростання, творчої самореалізації, відчувати спраглість до написання й бути успішними у своїй професії.
Ми ж запитали у тих, хто щоденно творить нашу, інформаційну реальність, що для них є журналістика – справ а, якій ці люди присвячують своє життя і що в цей день хочеться побажати собі та колегам.
Оксана Гнатишин, генеральна продюсерка телеканалу ПравдаТУТ Львів:
«Будучи продюсером телеканалу, мене мотивує знімати сюжети як звичайний журналіст»
- Почну із того, що, насамперед, у сфері журналістики я працювати не планувала. Адже, за освітою, я – не журналіст. Я здобула вищу освіту за спеціальностями - політологія і юриспруденція. Але, так склалася доля, що потрапила на телебачення. Відтоді, журналістика відкрилася для мене як сфера цікавіша та набагато ширша, ніж здобутий мною освітній напрям.Робота тут дає зможу зосереджуватися на різних суспільно важливих тематиках, різнобічно розвиватись, впливати, доносити важливу інформацію до людей. Коли займаєшся саме журналістикою, відчуваєш свою користь для суспільства. Адже, є вибір, яку інформацію розповсюдити, де закцентувати увагу, що важливого і корисного розповісти глядачеві і читачу. Це можливість набагато ширше бачити світ і висвітлювати різні сфери життя. Вибирати важливе у різноманітності тем, доносити правильно і показувати це людям, а вже аудиторія аналізує під своїм кутом, що для них корисно.
Уже 13 років я у журналістиці. Тепер я не уявляю свого життя без можливості творити інформацію, без цієї сфери я вже жити не можу. Формат же телевізійної журналістики допомагає підкріплювати інформацію картинкою. Моя перша робота була дотична до журналістської – я ще студенткою працювала прес-аташе на підприємстві, кожного дня я комунікувала з різними ЗМІ. Коли часто організовувала прес-конференції, то відчула, наскільки журналістика мені близька і люди з цієї сфери мені дуже імпонують. Потім була робота на телеканалі…Коли мене запросили на телебаченні, я погодилась не роздумуючи. Працювати в кадрі, створювати сюжети – відтоді у мене розпочався журналістський виток у діяльності. Зараз я контролюю організаційний процес, виконую продюсерські функції. Але, попри це, часто люблю брати камеру і виїжджати на місце події як звичайна журналістка, знімаючи телесюжети. Це мені надає крила та мотивує.
Собі і колегам у цей день бажаю розуміти те, наскільки ми відповідальні за інформацію, яку подаємо. Спотворюючи інформацію, ти наносиш шкоду суспільству і країні. Тож побажаю висвітлювати об’єктивно інформацію, почуватися вільними і щоб жодні чинники не впливали на об’єктивність. Розуміти свою відповідальність, виконуючи робочі обов’язки – мега-важливо.
Ольга ЦАП, директор ТРК«Перший Західний»
Довкола дуже багато інформації, в якій можна заблукати…
Довкола нас стільки інформації, що у ній легко заблукати. І зараз, як ніколи раніше, актуально вже не просто інформувати, основною місією ЗМІ тепер є спонукання до критичного мислення та до аналізу фактів.
Шановні колеги-журналісти, щиро вітаю вас із професійним святом і зичу завжди залишатися на боці правди і добра. Разом ми можемо творити людяну журналістику, журналістики цінностей. І нехай саме це стане нашим новим наративом вже сьогодні і на майбутнє.
Наталія Балюк, головна редакторка газети «Високий замок»:
Теми для висвітлення під ногами, просто треба це бачити
- 27 років я присвятила журналістиці. Я віддана своїй професії на усі 100 відсотків. Завжди кажу молодшим колегам: якщо ви уже прийшли в журналістику, то маєте розчинитися в цій професії. Журналіст не може працювати з 9 до 18-ї години, а потім – «забутися» і займатися своїми справами. Особливість цієї професії в тому, що журналіст залишається ним 24 години на добу. Коли засинаю, то думаю про роботу, про теми для написання…І, коли прокидалася – то уже була в цьому творчому процесі. Я завжди за усім спостерігаю, коли, наприклад іду по вулицях міста. І бачу дуже багато тем, вартих написання. Теми «під ногами лежать»…Просто це треба бачити. Коли втомлюєшся від роботи, на мою думку, варто іти з професії. Треба не переставати дивуватися цьому світові, горіти, бути на підвищеному градусі. Для мене є дуже показовим приклад Козловського Бориса Леонідовича, журналіста, який у віці більше 80 років всім інтенсивно цікавився усім, горів цією справою.
-
