Один із найкращих фронтових командирів Січових стрільців Осип Букшований народився 1 червня 1890 року (Косівський район Івано-Франківської області) у селянській сім'ї. Закінчив місцеву школу, здав іспити на атестат зрілості в Коломийській гімназії, вступив до Львівської Політехніки.
З серпня 1914 року – в лавах Легіону УСС як "запасний старшина", під час вишколу в районі Страбичів – Горонда біля Мукачева у вересні – жовтні 1914 року дістав під командування 2-гу сотню 1-го куреня. На фронті з 7 жовтня 1914 року, активна участь в боях на вістрі австро-угорського контрнаступу в напрямі Сколе–Стрий, Турка–Дрогобич, у якому на короткий час було відбито в росіян стратегічний нафтовий басейн. Сотня Букшованого 13 жовтня дійшла з боями до Коростова. Звання капітана.
Жовтень 1914 – січень 1915 року: оборонні бої на Карпатських перевалах, бій на горі Магура.
Лютий 1915 року: контрудар на ст. Лавочне в надзвичайно складних погодних умовах, після якого в сотні Букшованого залишилося 55 стрільців.
Квітень 1915 року: бій на г. Маківка. Наступ Центральних держав, Горлицький прорив російського фронту та визволення Львова.
29 травня 1915 року: в районі с. Лисовичі під Болеховом з більшою частиною сотні потрапляє в російський полон.
В полоні перебував у м. Вольск, згодом – в Ташкенті (урюк, арик, с/г роботи...). Познайомився з Оленою Степанівною.
Липень 1915 року – разом із другом-галичанином, хорунжим В.Свідерським влаштував втечу із російського табору для військовополонених, на кордоні з Персією затримані, доставлені у в'язницю в Тегерані. Звільнені завдяки німецькій місії, вступили на контрактну службу в місцеву армію, участь в боях проти російського корпусу Баратова.
Весна 1916 року – переїзд в Туреччину, участь в боях на Месопотамському фронті проти англійців, знайомство з майором А.Шаманеком. Букшований і Свідерський відзначені турецьким Півмісяцем і Залізним Хрестом.
Осінь 1916 року – разом із ешелонами турецьких військ, що прямували в Галичину, через Болгарію та Угорщину повернувся до Відня, де діяла Станиця УСС та Бойова Управа УСС. Дізнався про долю полку УСС, який у вересні 1916 року був практично розгромлений росіянами на Лисоні та відведений у глибокий тил (Пісочна – Розвадів) на переформування. З 44 старшин полку залишилось 16, з усього куреня, де Букшований командував сотнею – тільки О.Семенюк.
Березень 1917 – на фронті під Бережанами, командир сотні.
Березень – жовтень 1918: прогулянка на Велику Україну в складі айстро-угорських окупаційних військ за маршрутом Жмеринка–Одеса–Херсон–Єлисаветград–Олександрівськ (нині Запоріжжя).
Жовтень – Листопад 1918: полк січовиків виведено в Чернівці. Отримавши депешу зі Львова про український військовий переворот, полк вирушає в Галичину, в ешелоні 28-літній майор Букшований, командир полкового Вишколу, з групою офіцерів усуває командира полку майора О.Микитку, і, долаючи саботаж польських залізничників, прибуває до Львова 3 листопада 1918 р: 4 стрілецьких, 1 скорострільна сотні+чета гранатометів і мінометів. Прибуває на ст. Сихів, оскільки Головний Вокзал українське командування успішно зливає полякам.
На пероні О.Букшованого замість штабних офіцерів українського війська зустрічає громадянка в цивільному, яка передає застарілий наказ: взяти Цитадель(2 сотні) і підсилити гарнізон Головного Вокзалу(2 сотні). Виконуючи наказ, Букшований особисто повів дві сотні на непотрібний штурм Цитаделі (через Стрийський парк), по дорозі відбивши залізничну станцію Персенківка і радіотелеграф у Козельниках(де взяв у полон понад 20польских "орльонт").
3 – 21 листопада частини Букшованого в запеклих вуличних боях утримують ключові будівлі в центрі Львова: Цитадель, Оссолінський інститут (зараз – ЛНБ ім. Стефаника), Крайовий Сейм (зараз – ЛНУ ім. Франка), банк на розі вул.Коперніка, ст. Підзамче і артилерійські позиції на Високому Замку. Неочікуваний вечірній наказ 21 листопада 1918 року евакуювати Львів Букшований сприйняв як державну зраду і грозився заарештувати командування Галицької армії.
22 листопада 1918 р. – всупереч наказу полк. Г.Стефаніва відступити до Борщович і перекрити залізницю Львів – Броди, Букшований відвів полк УСС на ближню лінію Підбірці–Лисиничі–Винники–Чишки, започаткувавши фронт блокади Львова.
грудень 1918р. – реорганізація полку січовиків в 1-у Бригаду УСС, яка увійшла в 2-й Корпус ГА, весною 1919 року нараховувала 5 куренів і гарматний полк із 6 батарей. Еліта Галицької Армії.
4–9 грудня–участь в боях під Городком.
27 грудня 1918р.: штурм Львова. Січовики взяли Боднарівку, Сихів, Зубру, Козельники, Персенківку, але були змушені відступити після 3-денних боїв.
19 січня 1919р.: бої під Любенем Великим.
17–25 лютого 1919 року: прорив польського фронту під Вовчухами–після невдачі 7-ї Львівської Бригади в дію введено резервну 1-у Бригаду УСС, яка під Городком на ділянці Братковичі–Долиняни перерізала залізницю Львів–Перемишль. Повна блокада Львова.
14–15 квітня: командуванняліквідацією комуністичного заколоту в Дрогобичі. Дві сотні Букшованого та бронепотяг знято з фронту і перекинуто в центр нафтовибодутку Галичини, взято в полон 800 озброєних повстанців.
Квітень–травень 1919 року – відступ з важкимиоборонними боями в складі 2-го Корпусу ГА.
Липень та перша половина серпня 1919: гарнізонна служба в Кам'янці – Подільському, бригада виконує роль швейцарської гвардії при уряді диктатора ЗУНР Петрушевича.
Серпень – вересень 1919: наступ на Умань–Одесу, штурм Брацлава, зустріч з махновцями та неформальне перемир’я з повстанськимкоманлуванням.
Жовтень – листопад 1919: фінальні бої в Чотирикутнику Смерті.
28 листопада 1919 р. після підписання угоди з Добрармією Денікіна, "Отаман Букшований, не хотячи погодитись з сучасним станом речей, віддалився з кількома старшинами і сто людьми кудись на Староконстантинів--правдоподібно сполучитись з відділом отамана Коновальця..." Опинився в тифозній Бершаді.
В лютому 1920 – в Кам'янці-Подільському.
Травень 1920 – арешт в Жмеринці у зв'язку із заколотом 2-ї і 3-ї Бригад ЧУГА, вивезений до Одеси, допитувався керівником місцевої ЧК Реденсом, потім етапованийдо Харкова.
Червень – липень 1920 р. : концтабір у Кожухово під Москвою. Звільнений завдяки праці Галбюро при ЦК РКП(б), де працювала Ніна Кухарчук – майбутня дружина Хрущова.
Робота у "Всеобучі", навчання на “дипломатичних курсах” в Москві.
1921 р.: робота в наркоматі освіти в Харкові.
травень 1922 р. – очолив Закордонне Бюро Допомоги Комуністичної Партії Східної Галичини – закордонну розвідувальну резидентурупід егідою Комінтерну та ВЧК.
серпень 1922 р. – прибув пароплавом Петроград – Гамбург у Німеччину з чеськими документами, легалізувався в Берліні як кореспондент.
жовтень 1922 р. – поїздка до Відня. Роль кореспондента журналу "Наша правда" – рупора ЦК КПЗУ.
Січень 1923 р. – липень 1924 р.: робота в Берліні у комуністичному видавництві "Космос".
1924 р.– повернення до УСРР, робота помічником головного редактора Держвидаву в Харкові, участь в 2-му з'їзді КПЗУ в Москві.
Квітень 1925 р. – переїзд в Київ, робота в Держвидаві.
25 липня 1926 р. – арешт польським патрулем в Заліщиках при спробі перетину кордону з документами на чуже ім'я.
Лютий 1927 р. – суд, де адвокатом витупав колишній комбриг Золочівської Бригади УГА отаман С.Шухевич (дядько Романа Шухевича). Звільнення у 1928 р. Робота в "Сельробі", підтримка лінії Кагановича в конфлікті в КПЗУ.
1932 р. – арешт польською поліцією за підривну діяльність, випущений під заставу у 4000 злотих, втік через кордон до Української радянської соціалістичної республіки. Робота в Харкові у редакції журналу КПЗУ “Наша правда”.
23 вересня 1933 р.: арешт НКВС, вирок –10 років концтаборів. Соловки. Розстріляний в листопаді 1937 р. Реабілітований у 1959.