Реставрація вежі старовинного домініканського монастиря у Підкамені Бродівського району стане одним з 10 проектів, які реалізовуватимуться на території Львівщини у межах Програми транскордонного співробітництва Польща – Білорусь – Україна 2014-2020. Про це повідомляє краєзнавчо-туристичний портал "Край".
Виконавчий директор Асоціації органів місцевого самоврядування «Єврорегіон Карпати-Україна» Галини Литвин розраховує, що роботи у Підкамені розпочнуться уже в серпні, після завершення усіх тендерних процедур.
Монастир у Підкамені постав разом із заснуванням містечка, за ініціативою його власника Петра Цебровського, який звернувся до верхівки римо-католицької церкви у Львові з проханням спровадити до Підкамені ченців. Львівський архієпископ Григорій Сяноцький особисто приїхав на оглядин, а після цього прислав братів-домініканів, які осіли при костелі Вознесіння Пресвятої Діви Марії. Сталося це у 1464 році.
Первісні будівлі костелу і монастиря не збереглися. Ще в 1519 році вони разом з містечком були зруйновані під час навали турків-османів.
Існуючий костел був зведений протягом ХVII століття. Будівництво тривало довго, з 1612 по 1695 рік, і супроводжувалося різними трафунками. Зокрема, двічі, у 1640 та 1685 роках обвалювалося склепіння, що місцеві мешканці сприймали як «кару божу». Окрім помилок будівельників, до затягування робіт значною мірою спричинилася і українсько-польська війна 1648-1654 років, внаслідок якої ченці-домінікани змушені були на кілька років залишити обитель.
Тринавний костел вибудований з цегли та каменю. Центральна нава вища за бічні, з бічних сторін вівтарної частини костелу прибудовані вкриті куполами двоярусні каплиці.
У 1708 році до головного фасаду костелу прибудували чотирикутну вежу, а на протилежному кінці даху за кілька років звели сигнатурку. У 1713 році на вежі з’явився годинник з курантами, а у 1761 році за проектом архітектора Павла Гіжицького було створено бароковий дах вежі. На жаль, через аварійний стан його було демонтовано у 2010 році.
Сама вежа має п’ять ярусів, її кути декоровані пілястрами, дах четвертого ярусу — скульптурами.
З південного боку костелу стоїть висока коринфська колона з фігурою Богородиці. Позолочену статую виготовив у 1719 році майстер-золотар із Гданська Крістіан Шоберт.
Поруч з колонною – зведена у стилі пізнього бароко за проектом архітекторів А. Кастеллі та А. Каппоні каплиця- ротонда – одна з найкращих подібних пам’яток доби бароко в Україні. Ротонда є гранчатою в плані, вкрита куполом з архітектурним ліхтариком. Вівтарна стіна має вбудовані сходи.
Ансамбль монастирських келії складається з дво- та триповерхових корпусів, з коридорною системою і з одно- та двобічним розташуванням келій всередині. Частина коридорів має циліндричні, інша – хрещаті склепіння. Перші келії, збудовані у XYII сторіччі, були одноповерховими. Згодом до них прибудували горішні поверхи.
Монастир оточений кам’яними оборонними мурами з круглими двоярусними вежами, які почали зводити у 1702 р. За переказами, в одній з них перебував в ув‘язненні легендарний козачий полковник Семен Палій. Сьогодні мури та вежі частково поруйновані. В середині західного муру збереглася в’їздна брама, на замковому камені якої висічено дату – 1704 р.
У повоєнні часи цю чудотворну ікону було вивезено до польського Вроцлава. Однак і нині у монастирі зберігається чимало святинь: чудотворне розп’яття XVII ст., дивом врятоване від спалення у радянський час; ікона Воздвиження Чесного Хреста з частинкою Животворящого Господнього Хреста, празнична ікона “Не ридай мене, Мати”, що міститься в іконостасі головного храму.
1746 року при Підкамінському монастирі було відкрито генеральні студії, де отримували вищу теологічну освіту, діяла мистецька школа. Ще в серед. XVII ст. ченці заснували лічницю та притулок для вбогих, працювала аптека.
Скрутні часи для монастиря настали після першого поділу Речі Посполитої у 1772р. та приєднання Галичини до Австро-Угорщини. Австрійська корона взялася за ліквідацію монастирів і в Підкамені зробили перші кроки, спрямовані на закриття обителі: конфісковано зброю, коштовності, відібрано частину земельних угідь, до Золочева перенесено монастирську аптеку. Лише смерть цісаря Йосифа II врятувала монастир від остаточного закриття. Однак, незважаючи на всі намагання духовенства, святиня у Підкамені вже не змогла досягти розквіту XVIII ст., а згодом почала занепадати. 1913 року у її стінах проживало лише 8 священиків та 7 монахів.
Після 2-ї світової війни тут добряче «похазяйнувала» радянська влада, яка перетворила монастирський комплекс на пересильну тюрму. У сирих та холодних приміщеннях в’язні змушені були обігріватися, палячи предмети інтер’єру. Серед інших тут відбував «покарання» блаженний священномученик УГКЦ отець Микола Цегельський.
У другій половині 1950-х років на місці в’язниці було засновано психоневрологічний інтернат закритого типу. У храмі зробили конюшню, а згодом – гараж для сільськогосподарської техніки.
Лише за часів Незалежності у монастирі відновилося чернече життя. У 1997 р. сакральні споруди та частину келій передали монахам Студійського уставу УГКЦ. Відновлений монастир отримав назву “Походження Древа Христового”. Того самого року розпочалася відбудова святині.
І лише зараз, коли проект реставрації монастиря у Підкамені став переможцем Програми транскордонного співробітництва Польща – Білорусь – Україна 2014-2020, для колишньої обителі домініканців з’явилася надія на повноцінне відродження.
Раніше повідомлялося, що за кошт Євросоюзу також відновлять костел св. Михаїла та монастир реформатів у Раві-Руській.
Як добратись зі Львова
Автобусом
Прямий автобус Львів-Підкамінь відправляється з АС-2 (вул.Б.Хмельницького) двічі на день – о 11.15 та 17.15.
Можна також з АС-2 доїхати до Бродів (середній інтервал руху – 30 хв), де пересісти на автобус до Підкаменя (середній інтервал руху – 1 год).
Автомобілем
Їхати трасою Чоп-Київ до Бродів. На об’їздній дорозі Бродів звернути праворуч, в напрямку на Тернопіль. Відстань від Львова – 125 км.
