Духовні скарби Стрийщини: Як громада збереже давні храми свого краю

Не кожен мешканець Львівщии знає, що у Стрийському районі до сьогодні зберегляся десятки давніх храмів та костелів, більшість із яких — дерев'яні. У минулих століттях вони пережили війни, окупаційні режими та занепад, але стали перлинами історії Стрийщини лише завдяки небайдужим мешканцям краю, які опікувались культурною спадщиною краю навіть у найтемніші часи. Зокрема, голова Благодійного фонду "Добре серце" Олег Канівець виступив із громадською ініціативою направленою на збереження та відновлення сакральних пам'яток цього краю, серед яких чимало архітектурних шедеврів, збудованих нашими предками. Досить сказати, що три дерев'яні храми Стрийщини — церкви Воздвиження Чесного Хреста у Добрівлянах, Святого Духа у Підгірцях та Святого Миколая у Стрілкові — визнано пам'ятками архітектури національного значення. А ще чимало храмів Стрийщини мають місцевий пам'ятко-охоронний статус.

"З поваги до наших дідів-прадідів ми не маємо права забувати про ці давні храми, у зрубах і камені яких всотана історія нашої землі та наших людей. Багато з них потребують нашої допомоги. Їх потрібно оберігати та відновлювати. І одній людині з цим не впоратися. Тому я започатковую Громадську ініціативу "Духовні скарби Стрийщини". І вірю, що відновлена Стрийська громада докладе максимум зусиль, аби спільно відстояти нашу сакральну спадщину, залучивши для цього і кошти громади, і держави, і іноземних грантодавців. Зберігши свої духовні й архітектурні багатства, ми матимемо міцний фундамент, на якому будуватимемо нову і красиву Стрийщину", — каже Олег Канівець.

Однією з найдавніших є церква Воздвиження Чесного Хреста у Добрівлянах, збудована у 17 столітті.

Цей гонтовий храм має статус пам'ятки архітектури національного значення. Донедавна ваважалося, що церкву збудовано у 1738 році, проте археологічні дослідження довели, що це було роком перебудови храму, а його старіша частина належить до першої половини 17 століття. Цим же часом датується і дзвіниця. Зведено церкву коштом місцевої поміщиці, чию могилу пізніше було знайдено під підлогою храму.

"Донедавна церква не мала жодного фундаменту, стояла просто на землі. Ми піднімали її у повітря, ставили фунтдамент, каміння і на них розмістили церкву. Верхня частина із драниці, а нижня — класична гонта, з якою в старовину робили церкви.

Храм знаходиться у найвищій точці села. Він складається з двох частин — перший ярус збудований на початку 16 століття разом із дзвіницею. Другий ярус — у другій половині 16 століття. Також було три дзвони, але коли почалась Друга світова війна їх десь сховали і навіть не знаємо, де їх шукати. А третій дзвін зберігся і зараз використовується в церкві за призначенням.

 

Чому саме 16 століття? Коли ми тут робили реставрацію, то знайшли ікону датовану 1590 роком. Тому ми опираємось на цю дату, хоч документальних підтверджень наразі немаємо. Потрібно робити спеціальний аналіз, але фінансово нам це не вдалось. Ця інформаця нам відома з передань і даних реставраторів, які займались церквою.

 

Довгий час у цьому храмі не служили, тому вона залишилась у первозданному вигляді, бо її не змінювали під власні потреби: не утеплювали, не робили опалення, не підмальовували", — розповідає отець Володимир Галанчак, який опікується храмом.

 

Чудово збереглась і церква Святого Миколая у селі Стрілків.

Вона також належить до пам'яток національного значення. Дерев'яний храм бойківського типу зведений за канонами народної архітектури в 1650-му році. Складається з трьох зрубів з одним верхом. Наву накрито шатровим верхом на двох четвериках, завершених ліхтарем з маківкою, а зруби бабинця і вівтарної частини — трисхилим дахом. По периметру храм оточує опасання. У 19 столітті бабинець було значно видовжено добудовою. Дерев'яну дзвінницю поруч з храмом зведено у 19 столітті.

 

Одною з найцінніших історичних перлин Стрийщини також є печерний монастир у селі Розгірче. Скельний монастир розташований на південно-східній околиці села. Перші згадки відносяться до другої половини 15 століття. Вважається, що він розбудовувався у 13-14 століттях. Скелі використовувалися ще в язичницькі часи, про що свідчать сліди на скелях, а також виявлене тут у 1990 р. землеробське поселення на городищі 8—7 століття до нашої ери.

Основний скельний масив розташований при підніжжі хребта, на його північному схилі. Віддалений на 200 м від південно-східної околиці села. У товщі основного скельного масиву вибито три печери, які розташовані на двох рівнях. На першому — два приміщення, а на другому (до якого ведуть сходи) — одне приміщення. Дослідники вважають нижню велику печеру житловою кімнатою, до якої примикала комора, а верхню печеру — монастирською церквою.

За легендою, невдалі і «щораз гірші» спроби татар оволодіти укріпленням дали назву селу. За іншою версією назва походить від того, що тут розгорюються Карпати, тобто місцевість стає рівнинною.

В давнину існував жіночий василіянський монастир, підтвердженням чого є згадка про нього в описі Перемиської єпархії УГКЦ 1761 року, зробленого на вимогу єпископа Онуфрія Шумлянського.

Сьогодні монастир стає популярним туристичним місцем. Багато туристів, які займаються рафтингом на річці Стрий, зупиняються за пішохідним мостом та пішки йдуть до села, аби поглянути на монастир. У рамках громадської ініціативіи "Духовні скарби Стрийщини" Олега Канівця тут планують облаштувати туристичний маршрут із відповідною інфраструктурою.