Огрядний чоловік нервово тицькав картку в термінал, тремтячими від злості пальцями-сосисками набирав код, картка не спрацьовувала, мудра машинка її тупо випльовувала. В крутому лексусі розмальована дружина чи коханка (ситуації це аж ніяк не міняє) капризно-втомленим голосом тягнула: - Ну, чьо там, Жень? Чьо, нє берет і здєсь? Может у ніх сбой в сістємє? Паєдєм другую паіщєм. Я счаз набєру в навігатарє, - і почала тицькати в телефон вульгарними довгими пазурями, розмальованими в фіолет. - Малчі, дура, бля, зає..ла уже! Какой в жопу сбой! Трєтья заправка, да слєдующей нє датянєм, бля, бак пустой, бля! Да жрі, жрі, сука! - то вже до терміналу. Далі не знаю чим скінчилося, бо чоловік заправив машину і під зазрісним поглядом пазуристої дури ми виїхали з заправки.
У Львові біля російської православної церкви повісили банер "РПЦ - Іді на***".
Україні потрібна підтримка. Вона потрібна тим, хто щодня захищає нашу країну від російських військ.
Навідник позначав важливі інфраструктурні об'єкти.
До України доставили нову партію комплексів Javelin та NLAW.
У Львові городяни підійшли до патрульних і повідомили їм про підозрілих осіб, які живуть в одній із багатоповерхівок.
Людоньки добрі. Хочу вам сказати, що ви всі прекрасні. Хочу вас попросити про таке: ця війна не закінчиться ні через тиждень, ні, можливо, й не через місяць. Нам потрібно ощадити ресурси. Емоційні. Нам потрібно трошки зчерствіти, роблячи добро без зайвих емоцій. Буде ще багато жертв, бо то війна і ми не залишимо її нашим дітям.
Окупанти почали інформаційну атаку на жителів України, здебільшого на жителів похилого віку, використовуючи при цьому телефонні дзвінки для поширення панічних настроїв.
Перша гуманітарна допомога вже у Стрию. Німецьке місто-побратим Дюрен (велика подяка нашому другу Едварду Шульцу) спільно з українською клінікою «AYBOLIT» зібрали для українців, які постраждали від війни, велику кількість промислових товарів, одягу та харчових продуктів.
Отже, друзі! Почуйте мене, будь ласка. Давайте, видихнемо!
Знаю, розумію, що всі хочуть допомогти. Знаю, що всім все треба і нічого не вистачає. Знаю, що ви готові стукати у всі двері і обривати телефони всім, хто має хоч якесь відношення до волонтерства. Але, будь ласка. СТОП.